Чотири з половиною роки в колонії суворого режиму з конфіскацією майна — так у Білорусі карають за незгоду з владою. Учора мінський суд визнав голову правозахисного центру «Весна», віце–президента Міжнародної федерації прав людини Олеся Беляцького винним в ухиленні від сплати податків і «виявив поблажливість» — дав йому на півроку менше, ніж напередодні просив прокурор Сайковський. Хоча насправді на той час, коли Сайковський вимагав для Беляцького 5 років із конфіскацією, справа про несплату податків уже практично розвалилася. Однак, як з’ясувалося, це ще не привід сподіватися на виправдальний вирок.

Власне, ніхто й не сподівався — ні родичі в’язня совісті, ні колеги–правозахисники, ні журналісти. Занадто багато подібних справ пройшло перед їхніми очима за останні 15 років. І вже тим більше демонстративне залякувальне позбавлення волі перетворилося в тренд року поточного.

30 грудня президент Білорусі Олександр Лукашенко запровадив нову новорічну політичну моду — погрожувати послам. Так, він пообіцяв «викинути» з країни американського амбасадора Карен Стюард, якщо Сполучені Штати запровадять більш жорсткі санкції проти Білорусі. Також Лукашенко настрахав, що Білорусь обходитиметься надалі в розрахунках із зовнішніми партнерами без американського долара: «Ми вже зараз запасаємося єнами та юанями, а можемо і на євро перейти».

Ситуація в Білорусі безнадійна. Від демократії не залишилося нічого, а від національного відродження, яке захлинулося в 1994 році, з приходом до влади Олександра Лукашенка, — хіба що найвища державна нагорода, орден Франциска Скорини. Наразі немає підстав очікувати на демократичні зрушення, а тим паче на повстання в цій країні з перебитим національним хребтом.
Якщо немає підстав, то їх створюють або спонукають до створення. Так думають у Варшаві та Вільнюсі. Решта Євросоюзу воліє дистанціюватися, бо консолідована думка така: у Білорусі стабільно погана, непоправна ситуація, і якщо чекають на країну найближчим часом якісь політичні ексцеси, то тільки найгірші, на зразок андижанського розстрілу. Що може вчинити Захід, окрім як, заткнувши носа, відсахнутися від смороду цих найгірших решток СРСР? І яку політику повинна повести Україна, одна з найближчих сусідок з іще свіжою революційною пам'яттю?

Євросоюз не змовчав і відповів на ініціативу Олександра Лукашенка щодо проведення референдуму стосовно можливості його подальшого перебування на посаді президента Білорусі гучною заявою. ЄС має серйозні сумніви, що референдум у Білорусі про зміни до Конституції, які дають можливість без обмежень обиратися на посаду президента, буде проведений на принципах вільного волевиявлення та чесності, — говориться у заяві ЄС, яку розповсюдило, зокрема, й інформагентство УНІАН. Реакція Мінська була не просто негативною, а й хитрою. Зокрема, власті через офіційні ЗМІ країни почали готувати громадян до того, що Європейський Союз планує застосувати санкції проти білоруської держави. Готується, вочевидь, чергова хвиля агітаційного протиставлення: свій, зрозумілий, стабільний президент і підступний Захід, який не розуміє і ненавидить Білорусь.